Новость из категории: ПАРТИИ

До 70-річчя Великої Перемоги. Відвойована весна

До 70-річчя Великої Перемоги. Відвойована весна
24.04.2015

Громадська організація Союзу Радянських офіцерів м. Новограда-Волинського — одна з найбільших по чисельності і якості: тут знаходяться гідні учасники афганських подій й інтернаціоналістів.

Розповідь почну про сімох із когорти славних учасників Великої Вітчизняної війни. Ми по праву називаємо їх ветеранською гвардією, бо вони герої, які шли крізь справжнє пекло війни, не раз зустрічались віч-на-віч зі смертю, але залишились живими. Кожен з них вписав і свій рядок у вікопомну Перемогу, яку відзначаємо вже 70-ий раз. Вони до цього часу залишились вірними присязі народу Радянського Союзу.

92-річний А.В.Ребель, — полковник у відставці. Вогняними воротами війни наш земляк пройшов із 1941-го до переможного 1945-го. Молодий піхотинець, а пізніше артилерист воював на різних фронтах: Північно-Західному, Сталінградському, 1-му, 2-му, 4-му Українському.

Був неодноразово поранений, відзначений бойовими нагородами, орденами: Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки, Богдана Хмельницького, «За мужність» і двадцятьма медалями. Після визволення м. Житомира Арон Вольфович отримав десятиденну відпустку, задля відвідин батьків, які проживали у с. Сокіл Червоноармійського району. Але одержав сумну звістку: фашистські окупанти розстріляли всю його сім’ю, батька і матір, бабусю і дідуся та інших родичів. Через декілька днів молодий артилерист повернувся у свою частину і до кінця війни мстив вогнем із снарядів 102-міліметрових гаубиць за гибель близьких. Перемогу зустрів у златій Празі.

90-річний полковник у відставці В.Ф. Максимов на фронті з 1942 року. Колишній бойовий артилерист зі своїми протитанковими гарматами дійшов з боями до Ельби, де зустрівся з американськими союзниками. За знищені фашистські танки і живу силу противника Василь Федорович отримав орден Слави, а другий орден Солдатської Слави — за утримання зайнятого плацдарму до підходу основних сил. Принагідно зауважити, що Василь Федорович єдиний у нашому місті і районі, хто має два ордени Слави, Вітчизняної війни І ступеня, Богдана Хмельницького, «За мужність» та багато бойових медалей.

93-річний полковник у відставці С.П.М’якотін – спочатку артилерист 45-міліметрових, а пізніше 100-міліметрових гармат — на фронті з 1941-го. За час війни декілька разів поранений і контужений. Вогняні версти війни пройшов із Воронезьким, 1-им, 4-им Українськими фронтами і завершив війну у Празі. На його парадному мундирі два ордени Вітчизняної війни, Червоної Зірки, Богдана Хмельницького, «За мужність», чисельні медалі. Сергій Петрович — кадровий офіцер 30-ї гвардійської дивізії. У мирний період часу більше десяти років очолював Товариство мисливців.

Полковнику медичної служби Довгалю Ю.С. третього серпня буде 90 років. На війну пішов 17-річним юнаком з Донбасу, а саме з м.Авдіївки, де точаться бої в цей час. Юрій Сергійович прославився як мужній влучний стрілок: він виконував найвідповідальніші завдання командирів. Наприклад, на нейтральній території залишився кулемет, бійців якого знищила фашистська гармата. Відповідно до законів воєнного часу, за втрату або залишену зброю персональну відповідальність ніс командир частини. Тому Довгалю Ю.С. та ще двом бійцям було наказано перетягнути вночі кулемет до своїх. Під градом німецьких осколків і куль бійці наказ виконали, а Юрій Сергійович отримав медаль за відвагу.

Солдатський орден Слави ІІІ ступеня Юрій Сергійович отримав за збитий літак Фокке-Вульф-189. Багато бойових епізодів в цього мужнього воїна, про що свідчать: орден червоної зірки Вітчизняної війни І ступеня, Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, «За мужність» і численні бойові медалі.

89-річний полковник у відставці С.І. Лібега, наш земляк, хоробро воював на 2-му Українському фронті, перемогу зустрів пораненим у Будапешті, за що отримав орден Вітчизняної війни І ступеня, Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, «За мужність» та чисельні медалі. У повоєнні роки виховував підростаюче покоління нашого району.

90 поважних літ відзначив кадровий офіцер, полковник у відставці Є.С. Опьонишев, який все своє життя присвятив служінню Батьківщині. На війні був молодим лейтенантом, командиром інженерного взводу. Перший орден Червоної Зірки отримав за підготовку і переправу без втрат через річку Варта мотострілецького батальйону в кількості 800 бійців. У 1945 році другий орден Червоної Зірки Євген Сергійович одержав за мінування місцевості на танконебезпечному прориві біля села Петрув на Буковині. Наслідки були позитивні: на мінах підірвалось два німецьких танки «Тигр». Фронтовими дорогами з боями пройшов до лігва Гітлера — в Берлін, який брав участь у штурмі. Звільняв Румунію, Угорщину, Австрію, про що свідчать бойові медалі.

Славний бойовий і життєвий шлях за плечима капітана 1-го рангу Пашківського М.А. Що таке війна він пізнав із дитячих років, коли підлітком разом із дорослими воював у партизанському загоні «За Батьківщину». Ризикуючи життям, викрадав у п’яних німців патрони і приносив у загін, а також був кмітливим зв’язковим, збирав відомості про німців в селах вздовж траси Червоноармійського району. Після війни приймав активну участь на косовищі різнотрав’я і зернових. Зауважу, що за світлий день скошував більше одного га. А потім сильного духом і фізично зрілого забрали на фронт. Микола Андрійович має багато нагород, в тому числі — орден Звягеля. Завжди у вирі громадського життя: активний член президії міської Ветеранської організації, очолює організацію колишніх партизанів і підпільників.

Міська організація Спілки Радянських офіцерів разом з ветеранською організацією міста протягом 2014-2015 років провели 7 різнотематичних конференцій, присвячених до 70-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні. На конференціях декілька разів з доповідями виступали: генерал-майор В.С. Матвєєв, полковники В.С. Парфьонов, Д.М. Коломієць, І.І. Баранський. На цих заходах були присутні вчителі історії шкіл і технікумів. Ветерани Великої Вітчизняної війни є частими гостями шкіл, технікумів, а також військових частин. Своїми розповідями-спогадами вони допомагають виховувати справжніх патріотів нашого міста: підростаючому поколінню прививається любов до рідної Батьківщини.

Доземний уклін вам, дорогі ветерани, напередодні нашого спільного величного свята — Дня Перемоги! І щира вдячність за те, що ви і донині в строю, що мудрим словом справжніх патріотів виховуєте вже у кількох поколінь любов до рідної Батьківщини, готовність захищати її від будь-яких злигоднів.

Вічна слава усім захисникам: і тим, хто живе донині, і тим, хто відійшов за вічну межу.

І. Баранський,

заступник голови

Новоград-Волинської міської організації

Всеукраїнської Спілки Радянських офіцерів,

полковник у відставці


Передает сайт Коммунистической партии Украины www.kpu.ua

Похожие новости

Комментарии

Информация